склад: Володимир Шабалтас (гiт), Деннiс Аду (труба), Дмитро ‘Бобін’ Александров (сакс, бас-кларнет), Родiон Iванов (клв), Iгор Закус (бас), Олександр Лебеденко (брб)
дехто міг чути подібну програму в клубі Арена, коли там проводив концерти Олексій Коган, дехто навіть більшість композицій міг знати давно (декотрим з них - понад 7 років), але тепер це звучить геть інакше: у Шабалтаса нині дещо інше бачення власної “кислятини”… до того ж, Бобін гратиме ще й на бас-кларнеті.
upd: Лаконічний та зрозумілий репортаж про VSH із клубу Арена можна подивитися на сайті JazzClub
IAJE (International Association for Jazz Education) - найбільша у світі джазова спільнота, організатор “найбільшого у світі джазового збіговиська”, нещодавно повідомила про своє банкрутство. Іншими словами, this parrot is dead, як кажуть англійці.
Асоціація IAJE не робила комерційних фестивалів: вона щороку проводила безпрецедентні конференції, де люди навчалися, обмінювалися досвідом, ідеями, де на кілька днів збиралися джазові люди з різних сфер діяльності та з усіх континентів. Щовечора учасники мали змогу почути купу зіркових виступів (що окремим пунктом покатить за повноцінний, незлецький фестиваль). Асоціація протрималася рівно 40 років… Щорічний форум заявляв про 10-20 тисяч учасників.
Після гучного закриття авангардового манхеттенського клубу Tonic (рік тому), у джазовому світі це - найсумніша новина оснаннього часу.
– в.криштофович-молодший
PS: Менше з тим, в українських музикантів лишаєтьться ще чимало можлвостей заявити про себе в світі. Знали б мови та не були б лінивими…
PPS: За усю історію IAJE, лише автор цих рядків був єдиним офіційно акредитованим представником з України [січень 2007-го року]. Окей, нас було двоє: великий і могутній Говард Мендел допоміг акредитувати - у вкрай авантюрний спосіб - Аль Пиру. Двоє… - за 40 років. Якщо хтось знає інших українців (за паспортом) на IAJE, хай скаже (якщо не ліньки).
————————————————————————– офіційна заява президента IAJE Чака Оуена:
Dear IAJE Family,
It is with a great sense of loss that I inform you that despite drastic efforts to cut expenses and raise emergency funds, the IAJE Board has voted to file for bankruptcy under Chapter 7 of the Federal Bankruptcy Law. I want to thank profusely those who responded with their generous donations and offers of assistance following my last communication. While over 250 individuals contributed just over $12,000, this, along with the many other efforts and contributions of IAJE staff, Board members, and association partners, was simply not enough to address the accumulated debt of the organization or its urgent need for cash relief. і так далі…
Як це не оптимістично звучить, але молодші зроблять те, чого не судилося старшим… Не велика таємниця, що в українському джазі є значні провалля або ж, як то кажуть, “білі плями в освіті”. Нашому джазові бракує певної безперервності розвитку, що має бути у кожному повноцінному культурному явищі. Йдеться про безперервність не лише історичну (тут нас потріпало по повній суто об’єктивно), а й про стилістичні пробіли.
Ті, хто починав грати джаз 20-40 років тому, мали швидше “інтуїтивні” різновиди освіти та розуміння жанрів. Звісно, творчо “вижили” ті, в кого інтуїція та “нюх” були кращими від інших. І хай вони ображаються, але переважна кількість тих поодиноких дисків та явищ сьогодні має не стільки естетичну, скільки “бібліографічно-ностальгічну” цінність. І, можливо, не дуже етично виглядатиме порівняння тих джазменів із сьогоднішніми - зі значно кращою школою та майже безмежним доступом до інформації - але така вже правда. Нові покоління не лише почали розробляти та освоювати сучасні напрямки, що були відсутні на нашій сцені ще років 10 тому. Дехто укріплює цю стіну українсього джазу, підкладаючи в неї цеглини, яких так довго бракувало.
цю версію “Jaco Blues” ви теж не придбаєте на DVD від ДжазКола (це найтепрший концерт проекту), а “смажать” вони тут добряче. enjoy
[у разі, якщо ваш браузер не бачить відео на цій сторінці, скористайтеся зовнішньою ссилкою на youtube нижче]
Сьогодні, 9 квітня, київська музична спільнота ховала Анатолія Плотнікова (на прізвисько Don Bass). Відомий басист, композитор і аранжувальник пішов з життя 7 квітня після довгої боротьби з важкою хворобою.
Цей прекрасний музкант, скромна, тиха, глибока людина - Анатолій свою кар’єру в Києві почав у Радіобенді Олександра Фокіна, після чого переграв мало не з усіма київськими джазменами. Останній час працював у групі Таїсії Повалій. Робив аранжування багатьом українським виконавцям і лишив по собі єдиний сольний альбом Don Bass Jazz Club.
Також він виступав звукорежисером кількох українських джазових альбомів, серед яких диски Наталії Лебедєвої ‘Paints’, Ігоря Закуса ‘Zakus Was Here’. Анатолій користувався заслуженим авторитетом і великою повагою серед своїх колег.
Нещодавно Київ відвідав вкрай цікавий дует duo runedako: це Рут Невілл (Ruth Neville) та Деніел Коппельман (Daniel Koppelman). Вони - подружжя, обидва мають докторський ступінь та поєднують викладання із живими виступами.
Ден і Рут оприсутнилися у київській консерваторії з “комплексною” програмою під кодовою назвою “Від класики до джазу” зусиллями програми Фулбрайт та Національної Музичної Академії ім. Чайковського. Дует вже понад два місяці мешкає в Одесі, де викладає пофесор Коппельман за науковим обміном Fulbright Program. Звідти їх і висмикнули на пару днів задля концерту та двох лекцій 3 та 4 квітня у Києві.
Оскільки автор цих рядків мав певний стосунок до івенту, з етичних міркувань облишимо оцінки як концерту, так і діяльності функціонерів київської консерваторії (втім, катання роздовбаних та нових роялів по сцені у антракті концерту могло потішити тих, хто лишився в залі - кумедний досвід і смішний перфоманс;)).
Власне, сам концерт навмисне вийшов дуже різноплановим: від їхнього Гершвіна до нашої Кармелли Цепколенко, від академічної квазі-романтики до авангардних електроакустичних вишукувань. Інструментарій: два рояля (і часто один рояль у чотири руки), лептоп, міді-контролер…
Уся ця програма була однозначно не для тих, кого цікавить виключно “джазовий” джаз, а для бажаючих розширювати світогляд, збагачувати свою музичну ерудицію та виховувати більш нетрадиційні смаки. Особисто мені найбільше сподобалася сольна композиція Дена “Quintuple Escapement” - сучасна електронна п’єса, де Коппельман над своїми міді-клавішами з кампутіром поводиться радше як диригент, аніж як повноцінний виконавець. На мій захват щодо композиції сам Ден зауважив: “Ну, дуже радий, що вона тобі полюбилася. Прекрасно розумію, що це зовсім не для загальної аудиторії. Я її виконую скоріше для самого себе”. Через 5 хвилин його дружина і партнер по сцені тихенько каже, що їй (якщо чесно) найбільше подобається саме ця композиція.
Але найцікавішим таки можна назвати два семінара Деніела Коппельмана. Хоча вони стосувалися виключно історії музики США ХХ-ХХІ століть, лекції значно розсувають обрії та уможливлюють новий кут погляду на музику вцілому — без усіляких стилістичних прив’язок. Зауважу, що тут йдеться не про питання смаку або актуальності, а про суто науковий, методичний погляд на розвиток американської музики в історичній ретроспективі.
– вячек криштофович-мол.
нижче — перелік музикантів, про яких йшлося на семінарах. дуже рекомендовано для вивчення… (ще…)
це може буде розцінено як щось не дуже “легальне”… але коли ми голодні, та ще й в інтернеті, то для нас головне — інформація. розумію, що у сьогоднішніх студентів-музикантів є багато чого корисного в комп’ютері, але це теж може згодитися.
з невеличкою допомогою друзів знайшовся незлецький ресурс, де можна знайти купу корисного: ріал-буки із джазовими стандартами, сольна джазова гітара, латина, старий блюз, Гершвін, Жобім, Хендрикс і т. п. Варто подивитися хоча б задля загальної освіти: http://f-59.mylivepage.ru/page/1
дещо сумбурна, але правдива недорецензія на концерт тріо Наталії Лебедєвої в Українському Домі, написана вночі після та дещо відредагована згодом. мовою оригіналу.
текст: Лео Зеліг
Трио Натальи Лебедевой с Артемом Менделенко: я был уверен, что это будет качественно, я надеялся, что это будет классно… Тра-ля-ля, пардон, становлюсь предсказуемым, но против исторической правды не попрешь.
Shabaltas’ VSH (27 травня)
нове Коло проект jК заверне 27 травня в Українському Домі:
Нещодавно Київ відвідав вкрай цікавий дует duo runedako: це Рут Невілл (Ruth Neville) та Деніел Коппельман (
