8 червня
Український Дім
19:00

Тріо Павла Шепети:
Павло Шепетас (рояль)
Максим Гладецький (контрабас)
Валерій Волков (барабани)

Квартет Данила Зверхановського:
Данило Зверхановський (гіт)
Григорій Паршин (сакс)
Олексій Руденко (б)
Роман Яковчук (брб)

Джаз-Коло збирає старих друзів і презентує своїх нових. Шепета, Гладецький та Волков - з числа тих музикантів, хто так чи інакше визначають обличчя українського джазу останні років 15. Найприємніше те, що вони вийдуть на одну сцену з “молодими і нахабними” джазменами. Данило Зверханівський (учень Володимира Шабалтаса) та його квартет - це свіжа кров, якої має вистачити ще на багато років українського джазу. Ну, щось в цьому дусі в і маєте побачити на сцені 8 червня

New York Jazz Trio feat. Arlee Leonard
Київ/Ялта/Севастополь/Симферополь (26-30 травня)

Арлі Леонард (Arlee Leonard) – вокал
Міша Циганов (Misha Tsiganov) – фортепіано
Ессет Окон Ессет (Essiet Okon Essiet) – контрабас
Віллард Дайсон (Willard Dyson) – барабани

Як свідчить назва колективу, він представить джаз, який сьогодні звучить на клубних та великих сценах Нью-Йорка. Тим більше, що усі четверо - хоч і не мають зіркового статусу, але є відомими представниками нью-йоркської джазової сцени. А це - більше, ніж добре.

Якщо Анрі Леонард починала кар’єру у Детройті, а Віллард Дайсон - приїхав до Східного узбережжя у Нью-Йорк з каліфорнійського Окленда, то довгий шлях піаніста Міші Циганова розпочався у Санкт-Петербурзі. (Циганов та Ессет вже виступали у Києві 2008 року на фесті Jazz in Kiev.) Зрештою, усі вони давно знайшли своє місце у світовій столиці джазу, і почуваються там дуже непогано.

Українські гастролі New York Jazz Trio та Arlee Leonard відбудуться у рамках програми Посольства США в Україні American Music Series.

26 травня – Київ
Будинок Художника, 19:00

28 травня – Ялта
Театр ім. Чехова (вул. Екатерининская, 13), 19:00
Каса театру - (0654) 27-25-64

29 травня – Севастополь
Матросский клуб (пл. Ушакова, 1), 19:00

30 травня – Симферополь
Кримський академічний музичний український театр (вул. Кірова, 13), 19:00

квитки: 50 - 200 грн.

Офіційний прес-реліз:

Каждый из участников проекта New York Jazz Trio feat. Arlee Leonard – яркий представитель нью-йоркской джазовой сцены. Их нельзя назвать суперзвездами, но это именно те профессионалы, благодаря которым живет и развивается современная импровизационная музыка.

В Нью-Йорк музыкантов привели разные дороги: Арли Леонард, например, начинала свою карьеру певицы в Детройте, барабанщик Уиллард Дайсон перебрался на атлантическое побережье из калифорнийского Окленда, а пианист Миша Цыганов приехал в Штаты из Санкт-Петербурга. И они не затерялись среди сотен музыкантов, ежегодно приезжающих покорять Нью-Йорк. Наоборот - стали неотъемлемой частью джазовой жизни этого города. У каждого за плечами не одно выступления в нью-йоркских клубах, названия которых вызывают трепет в сердцах любителей джаза по всему миру. Каждый играл и записывался со звездами импровизационной музыки, много гастролировал. И, самое главное, каждый из них способен стать настоящим украшением любого концерта и покорить любую публику. В этом уже убедились киевляне, имевшие возможность послушать игру пианиста Миши Цыганова и контрабасиста Эссета Эссета на фестивале Jazz in Kiev 2008. Барабанщик Уиллард Дайсон и вокалистка Арли Леонард выступят в Украине впервые.

Американские джазмены посетят нашу страну в рамках новой программы Посольства США в Украине, которая получила название «American Music Series». Последние годы посольство прилагало немало усилий для популяризации в Украине американской музыки и, в частности, джаза, безусловно имеющего американские корни, но звучащего по-своему в каждой стране мира. При поддержке посольства проходили первый и второй фестивали «Jazz in Kiev», фестиваль «Дни джазовой музыки в Виннице», концерты Международного джазового абонемента и мастер-класcы Международной джазовой академии. Украинские любители джаза также помнят концерты серии Jazz Ambassadors и Rhythm Road, организованные по инициативе Кеннеди-центра в Вашингтоне.
Нельзя сказать, что Крым не знаком с джазом. На полуострове уже не первый год с успехом проходит фестиваль Джаз-Коктебель, организуются концерты, функционируют джаз-клубы, живут и работают замечательные джазовые музыканты. В прошлом году Посольство США спонсировало тур по Крыму замечательного чикагского квартета Райана Коэна и выступление певицы из Нью Йорка, номинантки на премию Грэмии Синтии Скотт в Симферополе.

В этом году яркую палитру джазовой жизни Крыма новыми красками призван дополнить коллектив New York Jazz Trio feat. Arlee Leonard. Музыканты представят крымчанам как классику американского джаза, так и ту живую и энергичную музыку, которую сегодня играют и слушают в самом джазовом городе мира Нью-Йорке.

Юрій Руднєв, Jazz in Kiev

15 травня 2010
Луцький Замок (17:00)

у програмі:

Rezus Blues (Луцьк, Україна),
Ok-Tet Trio (Москва, Росія),
Unity (Польща - Україна - Німеччина),
Джаз-тріо О. Терехова та Валерій Колесніков (Донецьк, Україна).
джем-сешн

Також протягом фестивального дня можна буде оглянути та придбати старовинні музичні інструменти.

сайт: www.jazzclub.lutsk.ua

Ігор Закус, Володимир Шабалтас, Родіон Іванов, Олександр Лебеденко

за участі студентів Кафедри музичного мистецтва КНУКіМ

за технічної пbдтримки Real Music

вхід вільний

JazzKolo

JazzKolo + JazzBez презентують:

OFF-QUAR-TET (Польща-Данія)
ShockolaD+PL (Україна-Польща)
+ камерно-симфонічний оркестр Leopolis

Після так званої “інструментальної серії” ДжазКоло розпочинає новий - вже третій - етап. Він полягатиме у реалізації того, чого ми прагнули й раніше і до чого закликали самі: 1) розширення власне “Кола” - тобто, співпраця з іншими українськими фестивалями; 2) розширення кордонів, а також - співпраця з музикантами, які ще не так відомі самому Джаз-Колу або Києву.

Цього разу - це співпраця з потужним міжнародним фестивалем JazzBez.

(заради справедливості, група Shockolad+PL вже дещо відома у Києві та по всій Україні)

Черговий концерт інструментальної серії JazzKolo, що вже традиційно відбувся в Українському домі 6 жовтня, справді вирізнявся напрочуд теплою і невимушеною атмосферою.

“Драмкружок”, а саме так багато хто став називати DrumKolo ще до початку концерту, завершував своєрідний джазовий марафон українських музикантів. Саксофоністи, піаністи, басисти і гітаристи протягом року демонстрували столичним меломанам свої вміння: у когось виходило краще, у когось гірше, хтось збирав повну залу, хтось не збирав, комусь щастило зі звуком, комусь не дуже… Утім, саме ця серія концертів дала змогу якнайкраще побачити стан речей в українському джазі. Багатьом меломанам вона відкрила нові імена, багатьом нагадала призабуті. І дуже приємно, що завершальна крапка (а можливо, і знак оклику) цієї серії JazzKolo вийшла по-справжньому яскравою!

Організація концерту (по суті, міні-фестивалю) барабанщиків була майже бездоганною. Музиканти злагоджено налаштовували апаратуру, наявність майже постійного стейдж-бенду (найчастіше на сцені з’являлися басист Ігор Закус, гітарист Володимир Шабалтас і клавішник Родіон Іванов) дозволила уникнути тривалих пауз між п’єсами. Пристойний рівень звуку давав змогу насолодитися живою музикою. Крім того, барабанне шоу мало свою драматургію (недарма його охрестили “драмкружком”), а сцена з двома барабанними установками і купою перкусійних інструментів видавалася яскравою декорацією.

На початку всі дев’ятеро барабанщиків (Алік Фантаєв, Олександр Лебеденко, Олександр Муренко, Сергій Табунщик, Анатолій Шмаргун, Валерій Волков, Олександр Гарькавий, Павло Галицький та Ігор Гнидин) продемонстрували свої акторські здібності. Вони вийшли на сцену і почали вітатися так, ніби давно не бачилися. Станіславський, напевне, одразу б вигукнув своє хрестоматійне: “Нє вєрю!”, а ось публіка від нестандартного початку розслабилася. Тим більше, “театр” швидко закінчився, поступившись місцем справжньому перкусійному оркестру, в якому кожен із дев’яти музикантів виконував певний ритмічний малюнок…
Колективна ритмічна імпровізація змінилася низкою сольних номерів, кожен із яких був по-своєму цікавим. Починали молоді – Павло Галицький та Ігор Гнидин. Обидва музиканти тяжіють до сучасного джазового мейнстриму (принаймні, якщо говорити про техніку гри), що вони і показали. Павло виконав композицію Володимира Шабалтаса, а львів’янин Ігор Гнидин (з допомогою партнерки по гурту ShokolaD клавішниці Анастасії Литвинюк) – власну обробку фолкової “Подоляночки”. Експресивність, стовідсоткова самовіддача на сцені (після свого соло Ігор ледве міг говорити) підкупили публіку. Цікавою була і музика – вдала спроба синтезувати українську народну пісню й творчі знахідки сучасного акустичного джазу. Втім, вести мову про власний почерк Гнидина тут зарано: надто відверто “читався” місцями Авішай Коен. Крім того, музиканти, здалося, переграли. Якби крапку було поставлено раніше, враження від карколомних соло були б сильнішими. Та це суб’єктивна думка. Глядачі ж від довжелезної “Подоляночки” були в захваті.

Докладно зупинятися на кожному учаснику DrumKolo, мабуть, не треба. Хто на концерті був, той чув і бачив, хто не був, – згодом зможе придбати DVD-версію барабанного шоу (до речі, це ще одна приємна особливість JazzKolo – відео- й аудіодокументування концертів). А ось про що хочеться сказати окремо, то це про стильове різнобарв’я, презентоване українськими барабанщиками. Так, Анатолій Шмаргун із допомогою своєї партнерки по гурту «Парадуш» вокалістки Марини Чабанової привіз до Києва частинку Бразилії. Прихильників музики ф’южн тішили Олександр Муренко і Валерій Волков. Соло останнього під час виконання композиції Родіона Іванова “3d Dreams” було одним із найпродуманіших і технічно найдосконаліших на всьому концерті. Олександр Лебеденко примусив слухачів із ностальгією згадати гурт СхiдSide, а Алік Фантаєв презентував абстрактний номер, присвячений австрійському композиторові Арнольду Шенбергу. Чи не обов’язкову останнім часом для джазових фестивалів етно-джазову складову вніс Сергій Табунщик, який разом зі співачкою Младою представив своє бачення української world-music.
А ось чого бракувало, то це чи не основної складової сучасного барабанного мистецтва – груву. Грув-орієнтована музика і грув-орієнтовані барабанщики – звична справа на американській та європейській сценах. В Україні ж ця ніша досі незаповнена. Єдиним барабанщиком, який зробив акцент саме на груві – Олександр Гарькавий. Його хоч і відверто не джазовий, а радше клубний фанк був одним із найяскравіших виступів. Молода людина в білих кедах – ді-джей Манекен створив нетипову для джазового концерту атмосферу, а малий барабан і потужна “бочка” Олександра задавали вкрай потрібну в такій музиці чітку пульсацію.

Мабуть, не випадково останнім свою майстерність демонстрував Олександр Муренко, який для багатьох є уособленням українського драммінгу. Складні в технічному плані соло у стилі Дейва Векла і Вінні Колаюти виглядали ефектно. Утім, хоча писати про це після кожного концерту Муренка видається вже поганим тоном, не можна вкотре не закинути барабанщикові: гучність на межі больового порогу подобається не всім.

Завершили концерт учасники “драмкружка” так само, як і почали, – перкусійним шоу за участі всіх музикантів. Хочеться побажати натхненникам проекту JazzKolo нових цікавих ідей, і щоб наступний виток JazzKolo був не менш цікавим, ніж цьогорічна інструментальна серія.

Одні з найкращих барабанщиків України:

Алік Фантаєв
Олександр Лебеденко
Олександр Муренко
Сергій Табунщик (та спеціальна гостя - Млада)
Анатолій Шмаргун
Валерій Волков
Олександр Гарькавий
Павло Галицький

+ не заявлений попередньо
Ігор Гнидин (Львів)

програма, як завжди, складатиметься із зовсім різних джазових напрямків

Він в Україні вже був чотири рази, але це як із красною ікрою – її забагато не буває. Склавіс – один з тих, хто починаючи з 80-х визначає звучання французького та, мауть, усього європейського джазу. Його ім’я стоїть поруч з такими, як Мішель Порталь, Домінік Піфарелі, Анрі Тексьє. В нього абсолютно ненормальне почуття гумору і купа прогресивних ідей. Склавіс може з моцартівською легкістю розпочати по-бахівськи, перейти до танго, а потім закінчити фрі-джазом, наприклад. Навіть коли він відверто атонально дуркує, ти однозначно чуєш, що це грає віртуоз, а не якийсь там самовисуванець. І його музика зовсім е така вже й екстравертна: у Склавіса все ж переважає глибокий погляд всередину себе; він не тягне ковдру на себе, граючись у “лідера”. Він виконує саме стільки нот, скільки потребує музика.
До того ж, він одним з перших почав змішувати джаз із французькою етнічною та середньовічною музикою. Видається музикант виключно на двох лейблах з виключною репутацією – ECM та Label Bleu.

повний розклад концертів - на сайті фестивалю

Автор: Дмитро Щербінін (текст подано мовою оригіналу)

Шестью струнами по музыкальному затишью

В Киеве в рамках проекта ДжазКоло прошел очередной концерт джазовой музыки, объединивший лучших гитарных исполнителей Украины. Состав участников хорошо известен всем, кто интересуется джазовой музыкой и следит за ее развитием на территории нашей страны. Понятие “лучших” обычно применимое к категории боксеров-тяжеловесов. Но оно целиком применимо к менее тяжеловесyым но более интеллектуально развитым профессионалам, так как каждый из исполнителей несет только одному ему присущую манеру исполнения, свое настроение и поток индивидуального мастерства. И те, кто ценит джаз в Украине, вряд ли хотел пропустить происходящее в Украинском доме долгожданное джазовое гитарное коло.

Тем, кому кажется, что на протяжении истории, всё что можно было выдавить из шестиструнной гитары - уже выдавлено, - вынуждены каждый раз глубоко ошибаться, ибо настоящие мастера всегда найдут возможность преподнести сюрпризы. Вот и в этот раз концерт начался с выступления известного гитариста педагога и композитора Сергея Овсяникова, который порадовал публику изысканной gypsy-jazz лирикой. Да, да именно в этом направлении начал поиски маэстро. Витал в воздухе незримый Джанго, вспоминались более современные мастера этого жанра, например, Бирели Лагрене. Но все же, это была совсем другая музыка, пропитанная духом настоящего ностальгического французского шансона, душевная и трогательная но пропущенная через индивидуальное восприятие музыканта. Ассистировал в этих штудиях Сергею Овсянникову другой известный гитарист - Владимир “Нос” Лихошва, который и представил на суд зрителей свою джазово-фанковую программу. В этом излюбленном для себя стиле музыкант трудится уже долгое время и потому без предварительной подготовки дал отличный драйв, так, что зрители, разогнав остатки романтики, начали дружно кивать в такт. Весь вечер гитаристов “обслуживали” бас-гитарист Игорь Закус, Валентин Корниенко, Артем Лебедев, клавишник Родион Иванов, Александр Лебеденко и Евгений Бардик - барабаны, и в успехе конечного продукта немалая их заслуга.

Третьим на сцене появился неординарный музыкант, чья техника игры двуручным теппингом вряд ли кого в зале оставила равнодушным, а многие начинающие гитаристы будут долго видеть во сне оптимистично подтянутый образ Макукина с легкостью извлекающий из гитары развеселые мелодии. Техника музыканта действительно достаточно уверенная, чтобы сравнивать его со столпами этого жанра Стенли Джорданом и Эвером Измайловым. Данный музыкант изначально не был заявлен в программе концерта, однако смог приехать чтобы заполнить окно образовавшееся в результате отсутствия в концертной программе Д.Коваленко - многообещающего молодого гитариста у всех на слуху, который, к сожалению, получил травму и не смог участвовать в концерте.

Далее следовал блок выступлений более молодых но не менее интересных исполнителей Александра Павлова и Сурена Томасяна. Всегда приятно смотреть на эрудированную и талантливую молодежь, ибо видишь в них ростки будущего, и, судя по их выступлению, гитарное будущее Украины безоблачно и многогранно. (Скептик наверняка ухмыльнется после этих слов, однако, выводы придется делать в далеком будущем, уважаемый читатель). Господин Павлов, замеченный в работе с коллективом Наталии Лебедевой, уже давно знаком джазовой публике, но [вероятно[ впервые раскрылся как мастер с сольной программой. В его манере угадывается влияние Скотта Хендерсона, что отличает его звучание сложностью и хорошо проработанным материалом. И надо отметить, что стиль игры и техника этого гитариста развиваются гигантскими шагами, что отметили многие из присутствующих в зале.

Господин Томасян представил публике хлещущую молодую энергию и недюжинную технику исполнения. Можно только позавидовать современной молодежи - у них под руками все наработки старших поколений, и те, редкие диски Скофилда, Метини, Аберкромби и т.д., на которых воспитывались гитаристы лет 20 назад сейчас составляют прочную основу для обучения нового поколения. Однако, талант, усердие и харизму никто не отменял, потому горы информации не могут подарить нам новых Монтгомери и Рейнхарда сразу, но помогают музыкантам быстрее встать на ноги.

Под занавес вечера и под яркое представление его как “главы гитарного цеха Украины” и внимательные взгляды многочисленной когорты его учеников на сцене появился мэтр Владимир Шабалтас. Одним лысым на сцене стало больше (напару с басистом И.Закусом) и планка концерта поднялась на окончательную предельную высоту. Являясь гитаристом мирового уровня, Владимир предлагает такую музыку, которую каждый даже необразованный слушатель распознает как настоящий высококлассный джаз. А подготовленный слушатель конечно будет наслаждаться интереснейшей фразировкой, вкуснейшим композиционным материалом и изобилием драйва.

Развеселый джем-сешн всех гитаристов одновременно завершал мероприятие, окрыляя молодых гитаристов в зале, привлекая новых слушателей и давая почву для экспертной оценки профессионалам-критикам.

Не все джазовые направления были представлены в рамках данного концерта, практически отсутствовал архаичный джаз, как то бибоп, и тут замечается нехватка таких мастеров как Владимир Молотков, мастеров старого поколения; либо авангардные направления: где вы, маэстро Александр Нестеров?.. Но время не стоит на месте, наши музыканты ищут новую музыку и мы имеем возможность следить за ней, в чем нам помогают проекты, подобные джазовому Коло.

~ Дмитрий Щербинин