Юрій Руднєв та Артур Ямпольський (Jazz in Kiev)
спеціально для журналу Контрапункт та JazzKolo

Черговий концерт інструментальної серії JazzKolo, що вже традиційно відбувся в Українському домі 6 жовтня, справді вирізнявся напрочуд теплою і невимушеною атмосферою.

“Драмкружок”, а саме так багато хто став називати DrumKolo ще до початку концерту, завершував своєрідний джазовий марафон українських музикантів. Саксофоністи, піаністи, басисти і гітаристи протягом року демонстрували столичним меломанам свої вміння: у когось виходило краще, у когось гірше, хтось збирав повну залу, хтось не збирав, комусь щастило зі звуком, комусь не дуже… Утім, саме ця серія концертів дала змогу якнайкраще побачити стан речей в українському джазі. Багатьом меломанам вона відкрила нові імена, багатьом нагадала призабуті. І дуже приємно, що завершальна крапка (а можливо, і знак оклику) цієї серії JazzKolo вийшла по-справжньому яскравою!

(ще…)

Від редакції:
Є небайдужі люди, яким є що сказати з приводу того чи іншого заходу Джаз-Кола. А ми завжди раді опублікувати незалежні думки, якщо дописувачам насправді є що сказати.
[Звісно ж, думка авторів не обов'язково збігається з позицією ДжазКола]

Автор: Дмитро Щербінін (текст подано мовою оригіналу)

(ще…)

The Kiev Concert (Live in Kiev. Oct 17, 2008)
HOOB Rec

Мистецтво не терпить категоричних оцінок та суджень. Це не індекс Доу Джонса. І навіть до-мажорна гама - це досить відносна річ. Мистецтво - суб’єктивне. Воно потребує правильного місця, часу та навіть запаху. Особисто я вважаю концерт New Tango Orquesta на фестивалі Jazz in Kiev 2008 вкрай невдалою ідеєю. Не витримав не лише я: після мене із залу вийшло багато з тих, хто претендує на поглиблене знання та розуміння музики (а музиканти навіть жартували, що знають, яким буде наступний акорд та навіть гармонічна послідовність наступної теми).

Заради справедливості, аудиторія у своїй масі сприймала концерт шведських тангерос із величезним задоволенням та вдячністю. (Натомість вона організованими групами лишала наступний концерт фестиваю - Дейва Холланда - який я й досі вважаю концертом року і від жовтня не чув нічого рівного йому. Але то - інша історія.)
(ще…)

Відвідання концерту Metro у Києві, вочевидь, від самого початку планувалося як “культурологічне розставляння галочок”: побачити легендарний ф’южн-проект Metro. Якщо пощастить, отримати задоволення. Якщо більше пощастить, почути музику у CD-якості (за умови, що новий барабанщик нормально увіллється у колектив). І, зрештою, заспокоїтися.
Але я не заспокоївся. Я мав честь бачити на сцені Мітчела Формана (вдруге в житті), приємність чути гітару Чака Лоеба, а особливо, насолоджуватися басовим грувом Мелвіна Девіса. Втім… я не почув Metro, хай йому грець!
(ще…)

Ігор Закус, басист, композитор, продюсер, арт-директор JazzKolo:

Чув/бачив багато розмов про “несправжність” Earth, Wind & Fire Experience [групи гітариста EW&F Ела МакКея на фестивалі До#Дж '9 - прим. ред.]. Так от, особисто мені - підкреслюю, що це моя суто суб’єктивна думка - дуже шкода тих людей, які засумнівалися і не пішли на концерт. І певен, що ті, хто потрапив на концерт, підтримають мене.
(ще…)

© Not Two, 2008

Пам’ятник чуттєвій істерії. Мідь. Львів, 2007.

Частіше за все бувають диски, з якими стосунки — більш-менш прості: за певного штибу загальною домовленістю, чи то пак, “конвенцією” ти йдеш та купуєш собі музику з метою отримати від неї +/- те, що готовий отримати і те, що артист готовий тобі запропонувати. Це своєрідний “кіндер-сюрприз” - сподобається тобі цяцька після того, як схаваєш шоколадне яєчко, чи виявиться галімою або просто ніякою… Але трапляються речі, що поводяться набагато дивніше, ніж звичайний - навіть дуже класний - компакт. Речі, що саморозгортаються, як той zip-файл, скатєрть-самобранка, тудить єйо, касетна бомба. Повірте: бувають диски, що живуть власним, примхливим життям. Цим дискам абсолютно по барабану, як ти їх сприймаєш. Ти почуєш лише те, що він у цю мить тобі “заспіває”. А головне, він не питає у тебе дозволу і заповнює по саме йо-майо, по вуха. Хі-хі, гадаю, що поняття “диск, що заповнює по вуха” - це саме про альбом Кена Ванермарка з Чикаго, записаний на фесті JazzBez у Львові 2007 року.
(ще…)

Дійсно, не тільки радіожурналіст Олексій Коган не розуміє, чому у світі й досі не видали щось подібне. Ідею цю Олексієві ще відносно давно “підмазав” один із його слухачів. Але ж… лежала вона на поверхні: єдине, що треба було для створення дуже стильного продукту це - правильний підхід. І… нібито вийшло.

Тексти Харукі Муракамі про видатних джазменів та їхні конкретні композиції чи альбоми і відповідні записи, поставлені разом - це прекрасний симбіоз аудіо-книжки та джазової збірки. Звісно, Коган начитав далеко не все з “Джазових портретів”, за різних причин. Але погодьтеся, якщо ви просто фанат Муракамі, чи чули ви хоча б половину музики, про яку він пише? А якщо ви палкий прихильник джазу, то ви точно читали Муракамі (який ще й має власний дорогущий джаз-клуб Blue Note Tokyo)?

Заради справедливості, якщо ви справжній прихильник Муракамі, то збірка замальовок “Джазові портрети” - це останнє, що ви захочете прочитати з усього написаного культовим японцем. (ще…)

текст: вячек криштофович-мол.
фото: аль пира

- Ты даже не представляешь, как мне сейчас хочется поиграть джаз. Любой. Хоть на шару.
- На шару? Ха-ха…
- Не цепляйся к словам. Прикинь, как “часто” я последнее время играю подобное - с моим-то графиком…
- Попса совсем достала?
- Да нет. Это же классная работа. Я говорю о том, что безумно хочется играть джаз. Короче, на - посмотри на мою новую гитарку.

Мабуть якось це неправильно - “репортувати” про концерт з кінця. Але якщо починати з початку, то доведеться хрюкнуть про те, що київська публіка переситилася розмаїттям культурно-мистецького бєспрєдєла різного штибу та ґатунку. На Володимира Шабалтаса і його банду головорізів людей вже не вистачило. Такої низької відвідуваності концертів проект JazzКоло за 14 місяців існування не бачив. Втім, тепер про хороше. Хороше - це Шабалтас та його музика. Гітарист, рівних якому, у певному сенсі, в нашій країні немає.

(ще…)

дещо сумбурна, але правдива недорецензія на концерт тріо Наталії Лебедєвої в Українському Домі, написана вночі після та дещо відредагована згодом. мовою оригіналу.

текст: Лео Зеліг

Трио Натальи Лебедевой с Артемом Менделенко: я был уверен, что это будет качественно, я надеялся, что это будет классно… Тра-ля-ля, пардон, становлюсь предсказуемым, но против исторической правды не попрешь.

(ще…)

25 березня Jazz-Коло офіційно видає запис програми Квартету Віталія Іванова ‘Returning’ (CD/DVD).

Вталій Іванов іноді здається людиною вкрай відстороненою та інтровертною. Він дещо уособлює поняття “відчуженість”. Й іноді, як і у багатьох музикантів, його музика часто схожа на те, якою людиною він є у житті. Три роки тому Віталік поїхав мешкати до Кракова і відтоді його на рідній київській сцені навряд чи хто бачив. А прихильників у Іванова тут багацько. Набралося на цілий Український Дім. Частково київський камбек українсько-польського квартету Віталія викликав неабиякий ажіотаж також і через частинку слова “польський” (а то ми не знаємо псигологію нашої публіки), хоча жодного з трьох польських учасників колективу у нас не знали…

текст: Вячек Криштофович-мол., спеціально для ДжазКола

(ще…)