Нещодавно Київ відвідав вкрай цікавий дует duo runedako: це Рут Невілл (Ruth Neville) та Деніел Коппельман (Daniel Koppelman). Вони - подружжя, обидва мають докторський ступінь та поєднують викладання із живими виступами.
Ден і Рут оприсутнилися у київській консерваторії з “комплексною” програмою під кодовою назвою “Від класики до джазу” зусиллями програми Фулбрайт та Національної Музичної Академії ім. Чайковського. Дует вже понад два місяці мешкає в Одесі, де викладає пофесор Коппельман за науковим обміном Fulbright Program. Звідти їх і висмикнули на пару днів задля концерту та двох лекцій 3 та 4 квітня у Києві.
Оскільки автор цих рядків мав певний стосунок до івенту, з етичних міркувань облишимо оцінки як концерту, так і діяльності функціонерів київської консерваторії (втім, катання роздовбаних та нових роялів по сцені у антракті концерту могло потішити тих, хто лишився в залі - кумедний досвід і смішний перфоманс;)).
Власне, сам концерт навмисне вийшов дуже різноплановим: від їхнього Гершвіна до нашої Кармелли Цепколенко, від академічної квазі-романтики до авангардних електроакустичних вишукувань. Інструментарій: два рояля (і часто один рояль у чотири руки), лептоп, міді-контролер…
Уся ця програма була однозначно не для тих, кого цікавить виключно “джазовий” джаз, а для бажаючих розширювати світогляд, збагачувати свою музичну ерудицію та виховувати більш нетрадиційні смаки. Особисто мені найбільше сподобалася сольна композиція Дена “Quintuple Escapement” - сучасна електронна п’єса, де Коппельман над своїми міді-клавішами з кампутіром поводиться радше як диригент, аніж як повноцінний виконавець. На мій захват щодо композиції сам Ден зауважив: “Ну, дуже радий, що вона тобі полюбилася. Прекрасно розумію, що це зовсім не для загальної аудиторії. Я її виконую скоріше для самого себе”. Через 5 хвилин його дружина і партнер по сцені тихенько каже, що їй (якщо чесно) найбільше подобається саме ця композиція.
Але найцікавішим таки можна назвати два семінара Деніела Коппельмана. Хоча вони стосувалися виключно історії музики США ХХ-ХХІ століть, лекції значно розсувають обрії та уможливлюють новий кут погляду на музику вцілому — без усіляких стилістичних прив’язок. Зауважу, що тут йдеться не про питання смаку або актуальності, а про суто науковий, методичний погляд на розвиток американської музики в історичній ретроспективі.
– вячек криштофович-мол.
нижче — перелік музикантів, про яких йшлося на семінарах. дуже рекомендовано для вивчення…
(ще…)